Толковый словарь адыгейского языка. - Майкоп, издание второе, переработанное. . Составители Абдул Ахмедович Хатанов, Зайнаб Ибрагимовна Керашева. Под редакцией докт. филол. наук, проф. Ачердана Нуховича Абрегова, докт. филол. наук Нуха Туркубиевича Гишева.. 2006.
КАРАКУЛ — КАРАКУЛ, КАРАГУЛ Кара (грозный, сильный; великий) + кул (раб божий; товарищ, спутник; работник, хлебопашец, воин). Сторож, охранник, патруль. Антоним: Аккул. Татарские, тюркские, мусульманские мужские имена. Словарь терминов … Словарь личных имен
Каракул — Деревня Каракул башк. Ҡаракүл Страна РоссияРоссия … Википедия
каракулівник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
каракулівництво — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
каракулівницький — прикметник … Орфографічний словник української мови
каракулівницький — а, е. Стос. до каракулівництва … Український тлумачний словник
каракулівник — а/, ч. Той, хто займається розведенням каракульських овець … Український тлумачний словник
каракулівництво — а, с. Розведення каракульських овець … Український тлумачний словник
каракулевод — каракул/е/вод/ … Морфемно-орфографический словарь
каракулеводство — каракул/е/вод/ств/о … Морфемно-орфографический словарь
